П’ять місяців тому моє життя певною мірою змінилося. Я почала носити брекети. Ця захоплююча подорож у світ краси та здоров’я постійно дивує, радує, іноді засмучує, але загалом все більше інтригує у передчутті прекрасного.
Моє лікування суттєво просувається та радує вже видимими результатами. За цей період я пройшла три планові заміни дуг на верхній та нижній щелепі. Щоразу дуга стає дедалі пружнішою для вирівнювання зубів. Моя усмішка вже змінилася. Зуби стали виразнішими, лінія посмішки розширилася. Коли я дивлюся на старі фотографії, не віриться, що зуби були в іншому положенні. А найголовніше, що я зовсім звикла до брекети і зовсім їх не соромлюся. У щирому прояві емоцій усміхаюся повною мірою, і що цікаво, з більшою впевненістю. Мені подобається, як виглядають мої зуби. (Навіть почала піднивати лікарю, щоб уже знімав брекети).
Звичайно ж, не приховуватиму і не зовсім приємні моменти. Вже двічі за цей період я сколювала замок (саму брекетинку) із двох зубів. Для цього вперше я примудрилася вкусити кісточку від маслини, а вдруге ще щось тверде. Отака я молодець. Але мій чудовий ортодонт відразу вирішував цю проблему і відразу приклеював їх на місце, заборонивши мені кусати що попало. У таких випадках головне відразу усунути цей нюанс, щоб зуби знову не змістилися.
Після кількох перших замін дуги відчувався легкий дискомфорт, але він проходив буквально за кілька годин. А після наступних замін не відчувався взагалі.
Загалом, життя сповнене турбот, улюблених справ, планів і звершень, де брекети стали ще одним із аспектів, що потребують уваги, а саме лікування – черговим етапом до досконалості. Попереду ще добра половина, але час летить невблаганно, тож думаю, що скоро доведеться звикати жити вже без них.